Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Київської облдержадміністрації
Київське територіальне відділення МАН України
|
|
Відділення: історії
Секція: історичне краєзнавство
|
Єврейська громада Ржищева
|
|
Роботу виконала:
Бартко Анастасія Сергіївна,
учениця 10
класу Ржищівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ
ступенів імені Героя Радянського Союзу Олега Кошового
|
|
|
Науковий керівник:
Крамаренко Ганна Григорівна,
вчитель
історії Ржищівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу Олега Кошового |
Охріменко Олександр Святославович,
кандидат історичних наук,
асистент кафедри історії стродавнього
світу
та середніх віків історичного факультету
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Ржищів - 2018
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………3-5
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ В РЖИЩЕВІ
1.1
Поява
євреїв на Ржищівщині та їх чисельний склад…..........……6-7
1.2 .Соціально-економічне
становище іудеїв та їх відносини з християнським
населенням……...................................................................................................….7-9
РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНА ЗАЙНЯТІСТЬ РЖИЩІВСЬКИХ ЄВРЕЇВ
2.1Розвиток єврейської промисловості.………………………………......10-12
2.2 Торгівля..…………………………………………………….……….....12-14
РОЗДІЛ 3
ДУХОВНИЙ СВІТ ТА ІДЕОЛОГІЯ ГРОМАДИ
3.1 Релігійне життя………………………………………………………...15-16
3.2 «Коробковий збір»..……………………………………………….…...16-17
3.3 Єврейська культурна
спадщина Ржищівщини…………………..........17-20
РОЗДІЛ 4
РЖИЩІВСЬКІ ЄВРЕЇ В РОКИ БУРЕМНИХ ВИПРОБУВАНЬ
4.1 Єврейська громада в роки революції і громадянської
війн……....…21-23
4.2 Трагічна доля нацистської окупації…………………………..……....23-24
ВИСНОВКИ………………………………………………………….…...25-27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ……...…28-29
ДОДАТКИ..………………………………………………………………...30-54
ВСТУП
Ржищів – невеличке
містечко, що розкинулось на високих дніпровських пагорбах. Багато епох та
вікопомних подій закарбував цей край, багато видатних особистостей виплекав
він. Тут переплелись історичні долі різних народів. Жили в містечку поряд з українцями поляки,
росіяни, литовці. Довгий час існувала у Ржищеві і єврейська громада, яка залишила вагомий слід
в економіці, історії та культурі нашого
краю.
Актуальність дослідження зумовлена станом вивчення цієї теми, адже історія єврейської громади Ржищева
недостатньо вивчена, потребує конкретизації і неупередженої оцінки.
Об’єктом
дослідження є історія
єврейської общини міста Ржищева.
Предметом дослідження є Ржищівська єврейська громада, її життя, побут і
господарська діяльність другої половини
ХVІІ - першої
половини ХХ століть.
Мета роботи:на основі виявленого комплексу джерел, літератури дослідити життя
єврейської общини на території Ржищева в окреслений період.
Досягнення мети реалізовано через вирішення наступних
завдань:
1) Опрацювати архівні документи з історії Ржищівської
єврейської громади;
2) Вияснити причини заснування Ржищівської єврейської
общини;
3) Показати життя єврейської общини в зазначений період;
4) Розкрити зайнятість євреїв;
5) Дослідити соціально-культурний розвиток ржищівських
євреїв.
Новизна роботи полягає у
комплексному дослідженні становища та внеску єврейської спільноти в розвиток
міста Ржищева у другій половині ХVІІ – першій половині ХХ століттях у зв’язку з
новими підходами в історичній науці та залученні архівних матеріалів.
Хронологічні рамки роботи охоплюють
другу половину ХVІІ – першу половину ХХ століть. Нижня хронологічна межа
обумовлена появою єврейської громади у місті. Верхня хронологічна межа
обумовлена зміною, що вчинила Друга світова війна на єврейську спільноту в
країні та Ржищеві зокрема.
Стан наукової
розробки теми
За часів радянської
влади на дослідження історичного минулого у взаєминах єврейського і українського
народів, по суті, було накладено табу. Історичні факти, події, їх наслідки
подавались однобоко – з партійної точки зору та політичної доцільності. Тому і
вивченням історії єврейської громади
практично ніхто не займався.
Частково працювали
над цією темою місцеві історики-дослідники. Зокрема, подружжя педагогів Силкіна
Н.М. та Силкін С.Д. зібрали факти про
історію краю та склали в одне ціле. Так виник нарис «Ржищівський район», що виданий у 1962 році.
Нові підходи і
бачення цієї проблеми намітилися в праці В.В.Умрихіна «Історія Ржищівщини (з
найдавніших часів до наших днів)», що була видана в 1995 році. (Додаток А.)
В теперішній час
цією темою займаються наукові співробітники Ржищівського археолого-краєзнавчого
музею Бабенко Л.М., Томченко І.М. та місцевий
історик-краєзнавець Предаченко О.Л.. Їхні публікації друкуються на
сторінках місцевої газети «Ржищів» та вміщені в книзі О. Предаченка «Легенди
ржищівські та справи стародавні (Додаток Б.)». Кожен дослідник,
що так чи інакше торкався цієї теми, зробив свій вагомий внесок в
історію рідного краю. Однак залишилось
ще багато недосліджених подій в історії євреїв Ржищева, тому темою цієї роботи
є дослідження періоду існування ржищівської єврейської громади, вивчення
наявної наукової бази, писемних джерел. При написанні роботи використано
матеріали фондів Ржищівського археолого-краєзнавчого музею та музею
Ржищівського професійного ліцею.
Практичне значення
роботи полягає в тому, що вона є спробою допомогти землякам у вивченні
єврейської історії Ржищева, розширити і
поглибити їхні знання з даної теми. Зібрані і систематизовані матеріали можуть
бути використані на уроках історії, історії
рідного краю, мистецтва, позакласних заходах, а також доповнити
матеріали Ржищівського археолого - краєзнавчого музею.
РОЗДІЛ
1
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЄВРЕЙСЬКОЇ ГРОМАДИ В РЖИЩЕВІ
1.1
Поява євреїв на Ржищівщині та їх чисельний склад
На Ржищівщині євреї
з’явилися після закінчення Національно-визвольної війни українського народу під
проводом Богдана Хмельницького 1648-1657 років. Про це свідчить лист гетьмана
Лівобережної України Івана Самойловича російському цареві від 11 вересня 1675
року, в якому він повідомляє, що польський реґіментар Георгій Гуляницький
зруйнував Ржищів, села Трипілля і Стайки «и у тамошних жителів нехристиянские (еврейские)
имения пограбив остуда к Белой Церкове уступив». [2,с.3]. Більш точні відомості
про кількість єврейського населення збереглися вже з пізніших часів. Так, у
1740 році у Ржищеві мешкало 40 євреїв[2, с.3]. Згодом масове розселення євреїв у Росії було
зумовлене поділами Польщі 1772, 1793, 1795 років, унаслідок яких значна частина
польських територій, де мешкало понад 900 тис. євреїв, увійшла до складу
Російської імперії. Специфіка розселення євреїв визначалася тим, що їх
зараховували до станів міщан і купців, яким, згідно з адміністративнимизаходами
уряду, дозволялося селитися лише в містах. Переселення торговців-євреїв у містах
та конкуренція з їхнього боку спричинили невдоволення російських купців.Ті
звернулися до імператриці Катерини II зі скаргою на євреїв, які, начебто, шкодять
їхній торгівлі. 21 грудня 1791 року Катерина II видала указ, згідно з яким євреям
надалі заборонялося «записуватися в стан купців у внутрішніх російських містах
та портах», проте дозволялося користуватися правами міщанства в Білорусі та в
Катеринославському намісництві Таврійської губернії. Так почала формуватися
смуга осілості, до якої на теренах України згодом увійшли Волинська,
Подільська, Катеринославська, Київська (крім м. Київ), Херсонська (крім м.
Миколаїв), Таврійська (крім м.Севастополь),
Полтавська (крім козацьких та державних сіл) та Чернігівська губернії.
Кількість єврейства на цих територіях постійно зростала. Таким чином і наше містечко увійшло до так званої «смуги осілості»,
де юдеї могли жити без перешкод, і у 60-х рр. ХІХ століття у Ржищеві їх
налічувалось ужеблизько 2700 осіб.[ 1]. Кількість ржищівських євреїв з кожним
роком зростала (Додаток В) . Згідно видання
«Список населенных мест Киевской губернии» від 1900 року у Ржищеві
мешкало 6513 євреїв (37% всього населення),
а в 1910 році більше 10 тисяч [1, с.145]. Згідно із Всеросійським
переписом 1911 року у повітовому містечку Київської губернії Ржищеві
налічувалося 27,5 тисяч мешканців. З них майже 11тисяч іудеїв[14, с.126]. Але середєвреїв був поширений забобон про те,
що народ, який буде «пораховано» - згине.Тому чисельність єврейського
населення містечка, як правило, в
офіційних документах занижено.
Проживали євреї осередками
в певних місцях Ржищева: біля теперішнього базару по вулиці Ярмарковій та
недалеко від центру по вулиці Ярослава Мудрого, Солов’їній та інших.( Додаток Г)
1.2
Соціально-економічне становище іудеїв та їх відносини з християнським
населенням
Соціально-економічний
лад іудеїв відзначався високим ступенем замкнутості, що сприяло ізоляції
єврейської общини (кагалу).У науковій літературі ми можемо знайти таке
визначення: «Кагали – єврейські общини, які представляли собою комерційні об’єднання, враховуючи інтереси багатої
верхівки» [16, с.90]. У 18 столітті кагали мали широкі права. Без дозволу кагалу
(і відповідних внесків до його каси) не можна було відкривати приватні
молитовні доми, школи, ритуальні лазні. Кагал визначав чисельність меламедів
(учителів) та учнів, встановлював порядок проведення релігійних ритуалів,
наглядав за організацією весіль, сімейних бенкетів, за точністю мір і ваги, а
також здійснював духовне й частково громадянське судочинство (вексельні та
карні справи євреїв були передані загальному судочинству). У віданні кагалу
перебували синагоги. В кожній з них діяли хедери – школи для хлопчиків. Під егідою громад
діяли численні організації, які надавали благодійну допомогу лікарням, притулкам
та богадільням, їдальням й таке ін.
Євреї відігравали
значну роль в житті містечка. Брали участь в управлінні. Хоча й не завжди в них
складалися добрі відносини з місцевим християнським населенням та іноді навіть
і між собою не було згоди. Прикладом цього є вибори у містечкове громадське управління.
Вибори відбувалися окремо християнами 25 листопада 1879 року і євреями 8 і 9 січня 1880 року. Християни
обрали голову і двох членів управи,
помічника містечкового старости і кандидата до нього та 4 депутатів. «А
останніми, тобто євреями, тільки члена управи і кандидата до нього»
[5, ар.43]. Серед єврейських виборців не було єдності
відносно кандидатів. Зчинився галас, який переріс у лайку. Вибори вирішили
перенести на 9 січня. Але деякі особи від явки на вибори відмовилися, «так що з
числа 133 учасників, що брали участь у виборах 8 числа, з’явились тільки 107
чоловік, які по закінченні виборів
підписалися на присяжному листі, а 20 чоловік від підпису відмовились»
[ 5, ар.44]. Християни звернулись з скаргою до київського
губернатора про те, що у євреїв вибори відбулися з порушенням. Рішенням
губернатора вибори були визнані недійсними і перенесені на 15 березня 1880
року. У цей день вибори відбулися. Було обрано 54 депутати Ржищівської
управи, 12 депутатів-християн і 32 від
євреїв.[ 5, ар.122].
Не завжди
ржищівські євреї були справними платниками своїх боргів і правослухняними. В Київському обласному державному архіві
зберігається справа про стягнення чиншової нестачі від жителів містечка Ржищів
на користь Дзялинських (Дзялинські – поляки, власники ржищівських земель).
Місцеві євреї мали перед Дзялинськими
борг на загальну суму 6200 рублів 13,5 копійок сріблом
[7, ар.7]. Борги
мали 105 осіб. Сума боргу була від 84 копійок у вдови Косацької до 20 рублів у
Янкеля Шенмана [7, ар.13-18]. За
наказом Київського губернського правління, справу про відшкодування боргів
розслідував чиновник Київського
губернського правління Панкевич. У своєму звіті від 26 жовтня 1868 року він
писав,що«для вияснення причини несплати чиншових зборів місцевими євреями на
користь Дзялинських, він прибув до містечка Ржищів. Попросив пристава 4-го
стану Київського повіту доставити до нього всіх, хто відмовився сплачувати
чиншові внески, але жоден єврей не прибув: «По сопротиву своєму ні одна особа
до мене зовсім не явилася»[ 7, ар.7].
В заключній частині
звіту Панкевич вніс пропозицію: притягнути євреїв до відповідальності згідно із
законом. Євреям довелося сплачувати борги, але сплата затягнулась до 1870
року.
Висновки
до розділу 1
Отже, поділи Польщі
1772, 1793, 1795 років зумовили масове розселення євреїв по всій Російській
імперії. Тому за досить короткий проміжок часу населення Ржищева зросло до 27,5
тис. мешканців за рахунок переселення 11 тис. іудеїв (за офіційними документами),
що складало 40% від загальної кількості населення Ржищева.
Незважаючи на
доволі високий ступінь замкнутості єврейської громади, в якій кагал чітко
наглядав за організацією та перебігом громадського й духовного життя, між євреями
не завжди панувала єдність, так само, як і не завжди були добрі стосунки з
місцевим населенням. Проте не можна заперечувати той факт, що євреї, хоча і не
були справними платниками боргів та правослухняними громадянами, відігравали значну
роль в житті Ржищева, зокрема, в його управлінні.
РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНА ЗАЙНЯТІСТЬ РЖИЩІВСЬКИХ ЄВРЕЇВ
2.1 Розвиток єврейської промисловості
З кінця XVIIIст.
Ржищів – це невеличке єврейське містечко (штетл) з характерною для нього
архітектурою, способом життя, звичаями. Воно мало зручне географічне розташування:
тут проходили важливі торговельні шляхи, працювала потужна пристань на Дніпрі,
часто відбувалися великі ярмарки. І все це вплинуло на рід занять єврейського
населення. Основні – ремесло і торгівля. Саме євреям належала переважна
більшість дрібних майстерень, заводиків і фабрик до жовтневих подій 1917 року.
А було цієї ремісничої дрібноти по Ржищеву дуже багато. Сорок три виробництва (не
рахуючи зовсім дрібних майстерень), на яких було зайнято від 3 до 115 найманих
працівників. Дві цегельні, 31 ковальська майстерня, 8 гончарних виробництв, 16
вітряків, 6 крупорушок,ливарні підприємства,
6 майстерень чинбарів, шевців та
швачок, досить популярна ювелірна майстерня.» [ 14,с.126]. Євреї були власниками найбільших промислових
підприємств міста. Зокрема, це цукрово-пісочний завод. Він був побудований в 1858 році за 300
тисяч рублівГольперіним– єврейським банкіром з Бердичева. Цукрове виробництво
було новою справою,тому техніка обробітку сировини булана низькому рівні.
«Буряки терли терками, терки крутили волами, бурякову «кашу»варили в чанах, а
потім пресували. Далі соки варили в котлах і сиропи зливали в чани,де
відбувався процес кристалізації» [15,с.25]. Пізніше техніка обробітку зазнала змін,
кількістьвиробленого цукру збільшилась. Завод перейшов під час сезону на
трьохзмінну роботу, тому почали зростати посіви цукрового буряка, а селяни
отримали додатковий заробіток.. В зв’язку з сильним ростом цукрової
промисловості ідля її потреб був збудований чавуноливарний та механічний завод
Самуїла Цибульського. Завод здійснював ремонт сільськогосподарських машин для
приватних господарств, ремонтував устаткування для цукрових заводів: парові
насоси, паропроводи, різні трансмісії. Ця продукція користувалася досить великим
попитом в цукровій промисловості. Як свідчать архівні дані, на 1910 рік завод
Цибульського переробив 15 тисяч пудів чавуну[15,с.26].Крім цього, працював
миловарний завод Бенціона Чорнобильського, лісопильні Шмуля Улицького, Хіама
Янкелевича, лісопильні підприємства та млини братів Германа Йосифовича та
Менделя Йосифовича Ліщинських (ДодатокҐ).
Ржищів славився
своїм ливарним мистецтвом. Взагалі, ливарень у Ржищеві було три. Найбільша
належала німецьким підданим Швайгустам, а от дві інші були єврейськими. Одна
містилася під колишньою Ржищівською фортецею з прадавніх часів. Спочатку це
була кузня, а десь у третій чверті XIXст. розрослася до
ливарного виробництва. Тут виготовляли кухонне та хатнє начиння й розташовувалась
між Рибальською криницею та Старою пристанню (куток Ржищева – Горянщина).
Тримали її на паях Мендель Докутович та син рабина синагоги чинбарів Ханіма
Боруха Давид. Саму ливарню перед 1917 роком викупив Самуїл Цибульський. Давид
Борух загинув 1919 році, коли у середині червня загін денікінців влаштував у
єврейських кварталах Ржищева погром [14, с. 127].
Друга ливарня,
середня за розміром, належала томутаки СамуїлуЦибульському (Додаток Д). Розташована
вона була у напівпідвалі півтораповерхового будинку, котрий стоїть і досі біля
берега Легличу (притока Дніпра), впритул до механізованої бази СУПТР, поряд з
мостом, який усі знають у Ржищеві, як міст Цибульського. Власник будинку з
ливарнею, Самуїл, не розмінювався на хатнє чи кухонне начиння чи сільськогосподарський
реманент. Він був справжнім віртуозом ливарної справи. Це були з любов’ю
вироблені бронзові й мідні канделябри, підсвічники, камінні набори та каркаси
ломберних столиків. До цього часу ці вироби зберігаються по палацах та музеях
України. Але в музеях нашого міста збереглося всього три вироби цього віртуоза–ливарника:
імітація давньоримського меча(ДодатокЕ)
і напрестольний хрест (Додаток Є), які зберігаютьсяу музеї Силкіних, що
у професійному ліцеї, та фрагмент
бронзового настінного підсвічника у зібранні старожитностей археолого-краєзнавчого
музею(Додаток Ж).
Ржищівщина багата на поклади глини,мергелі та
піску. З глини виробляли сировину для трьох заводів свинцевих білил євреїв Герша,
Майриша, Уманського, а також для фаянсового заводу Зуствана [15, с. 26]. Існувало ще й багато невеличких підприємств:ватяний
– Цнисловича, шість шкіряних – Г. Гольтмана, Б. Шемуля,
Л.Ріхтера, Г. Кобилянського,Е.
Бермана, М. Тортаковського (ці заводикипрацювали на власній сировині; кількість
робітників на цих підприємствах була різною та змінною: від 12 до 52 осіб, та з
різним заробітком – від 12 до 36 рублів в місяць на простого робітника[15, с.
26]. У Ржищеві ще бувмиловарний завод Ю.Броуського, галантерейно-фурнітурна
майстерня Клацара, парова, рисова та макаронна фабрика Кейсмана,маслобійний
заводчик Берга, виробництво солодощів і, навіть, маленькі пивниця й медоварня та
інші підприємства. Економічне життя в
місті кипіло.
З вищезазначеного видно,що
з другої половини і, особливо, в останній чверті ХІХ століттяпромисловість
Ржищівщини піднеслась на новий високий рівень.
2.2 Торгівля
Підприємства росли,
як гриби після дощу,можливо,ще й тому,
що містечко Ржищів займало вигідне положення між торгівельними пунктами
Київської губернії. Торгівля в господарстві Ржищева займала особливе й визначне
місце (Додаток З).«Заходьте! Заходьте!Не купляйте! Тільки подивитеся! Хіба ви у
якомусь там Кагарлику чи Козині побачите такий матеріал? Щойно з-за кордону!
Паризький товар! (Хоча «паризьке» виробництво – буквальноу сусідній кімнатці).
Та цим чоботам зносу не буде при вас, при ваших дітках і ваших онуках! Дай їм
всім Бог здоров’я! Зараз нема чим платить? Восени зерном віддасте! Беріть під
запис!»[14, с. 126]. Такі монологи
євреїв-торгівців щодня, а надто у
вихідні, лунали звідусіль, по обидва боки центральної вулиці (Додаток И). Навіть
традиційні для Ржищева і сьогодні «базарні» дні – середа, п’ятниця та неділя
вказують на те, що найбільша торгівля у містечку була в іудейських руках. Адже
ортодоксальні євреї вважають суботу святковою й у жодному разі ґешефтом у
святий для них день займатися не
стануть. Для суботньої роботи (навіть хатньої) місцеві євреї завжди наймали
українців. Особливо в суботах були зацікавлені
діти з незаможних українських сімей, які проживали біля осередків осілості
євреїв. Як розповідала при житті своїм родичам Нестеренко Наталія Павлівна
(1909 року народження),що в суботу євреї навіть хати не топили ітому наймали їх
це робити. Розраховувались дрібними грішми і солодощами.
Ржищівська пристань
була однією з найважливіших в Київській губернії. Весною тут було від 10 до 40 байдаків,які
завантажувалися хлібом і сіллю. В Ржищеві знаходилось досить великих 10 складових
магазинів: 3 поміщицьких, 3 єврейські і 4 належали поміщикам-християнам. В них
розміщувалося більше 300000 пудів хліба.У Ржищеві з відкриттям ріки 1 липня
1847 року навантажилось на пристані 200 байдаків, з яких десята частина набирала
сіль, інші – хліб і крупу. Байдаків, належних ржищівським купцям, знаходиться
дванадцять. Всі вони були у власності євреїв [15, с. 28].
Окрім складських
приміщень для товару, на Ржищівській пристані був збудований головний гасовий
склад, де в спеціальних резервуарах зберігався бензин, різні масла, ропа. Склад
знаходився на горі Солониці, і необхідне пальне чи масло по спеціально
збудованих рурах текло самопливом вниз до баржі чи пароплава біля пристані
внизу.
Єврейські
підприємці також тримали велику кількість магазинів, ларьків, рундуків,
невеличкі пекарні (ржищівську мацу дуже поціновували у Києві, і саме її
купували мільйонери Бродські та Липські) [14, с. 126], а ще готелі, заїзди,
перукарні, фотосалони, друкарню, аптеку, понад 10 лісових складів[10,с.146].
Було серед цього торговельного безмежжя навіть декілька швейних та взуттєвих
салонів з претензією на паризький шик.Тепер від тих торгівельних рядів нічого
не збереглося. Остання будова того часу була знесена п’ять років тому під час
будівництва торгівельного центру (Додаток І). Але ще й досі у місті існують перекази про
євреїв, справжніх майстрів своєї справи:швеця дядю Мішу, який за 7 хвилин
викроював брюки; неперевершеного фотографа Фаню, чиї знімки увійшли в історію
нашого міста; а вироби віртуоза ливарної справи СамуїлаЦибульського (камінні
решітки) до цього часу прикрашають парадну резиденцію президента – Маріїнський
палац. Тут знаходиться не менш ніж півтора десятка виробів із особистим клеймом
цього майстра [14,с.127] (Додаток Ї).
Висновки
до розділу 2
Те, що ржищівські євреї були талановитими підприємцями,
торговцями та купцями, мали неабиякий хист до розвитку своєї справи, наклало
вагомий відбиток на все життя самого міста. І сам той факт, що Ржищів, де
проходили важливі торгівельні шляхи,працювала потужна пристань,мав зручне
географічне розміщення та знаходився на невеликій відстані від Києва та Білої
Церкви, зумовив швидкий розвиток промисловості та потужних підприємств,
власниками яких переважно були євреї. Це піднесло місто на економічно новий
рівень. Товари ржищівських майстрів мали величезний попит у різних місцях
завдяки своїй високій якості та хисту єврейських торговців до продажу будь-якої
речі. Багато виробів, виготовлених єврейськими майстрами Ржищева, до цього часу прикрашають Маріїнський палац та
музеї нашої держави.
РОЗДІЛ 3
ДУХОВНИЙ СВІТ ТА ІДЕОЛОГІЯ ГРОМАДИ
3.1 Релігійне життя
Єврейська громада
Ржищева була не тількибагаточисельною, але й заможною, що підтверджується
списком найбагатших купців і підприємців Київської губернії, який був складений
Київською міською Думою у 1907р. (Додаток Й). В цьому списку було представлено
150 прізвищ мешканців Ржищева. Серед них брати Лєщинські (Герман і Мендель),
Подрайский Вигдан Нисонов, сім’я Герша
Арона Поліського, Скидальський Ель Дувид Янкель, Мовша Лейбович Гохбарг[10,с.147].
Тому ржищівські євреї мали змогу вкладати свої кошти у соціально-культурний розвиток
общини.
Значну роль в житті
общини займала синагога. Точних даних про те, коли була побудована перша містечкова синагога в документах не
зафіксовано. Але, мабуть, вона не
вміщала всіх бажаючих. Тому у 1869 р. у Ржищеві розпочалось будівництво нової
синагоги, яка спочатку мала бути дерев’яною, але після початку робіт юдейська
громада отримала дозвіл на спорудження кам’яної. І вже в документах 1889 р. згадується, що у
Ржищеві діяла цегляна синагога на вулиці Широкій, яку могла собі дозволити тільки
багата громада (Додаток К).Взагалі, синагога відігравала одну з центральних
ролей у житті євреїв, адже була не тільки будинком молитви і вивченням законів
віри, а й місцем зібрання громадян і навчання Тори(Закону Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його
називають християни, Старого Заповіту Біблії)[2,с.3]. Фрагмент Тори ржищівської синагоги до цього часу зберігається у
місцевому археолого-краєзнавчому музеї (Додаток Л).
У містечку
знаходилася резиденція цадиків – духовних провідників групи релігійних євреїв,
прибічників хасидського напряму юдаїзму, який становить для своєї громади
взірець побожності та праведної поведінки, джерело порад та етично-релігійних
настанов у повсякденному житті. Деякий час найбільшим авторитетом користувалися
цадики Менделі,проте у 1864 році до Ржищева прибув представник відомої династії
цадиків Дувид Тверський і, після гучної «розборки»між хасидами обох цадиків, проголосив
містечко підпорядкованим своїй хасидській гілці[10,с.146].
Єврейську громаду
очолював рабин. Його обирали юдеї терміном на три роки. Збереглися документи
про вибори рабина Ржищева від 21 липня 1881 року. У списки виборців було внесено
122 особи віком від 28 до 66 років[6,ар.3-6]. Обрали рабином Семена Шохора, за
якого віддали голоси 113виборців, проти проголосували 8 осіб[6,ар.8].
За даними 1896 р. у
Ржищеві існувала Равинська вулиця, де стояв будинок рабина великого Менделя
Аврума Йосакова.
У місті діяло 10
молитовних шкіл, серед них: рабинська, шапошників, новозбудована та кам’яна. Крім того,також діяла нова єврейська школа Журавськогона
вулиці Широкій. На вулиці Новобудов,1 знаходилася школа різницька, по вулиці
Кам’яній – реміснича школа, ще існували кушнірська, візницька,швейна. У 1898 р.
починає діяти єврейська молитовна школа Йосифа Бродського, а по вулиці, що веде
до Дніпра,на землях Карла Трітшеля в 1906 році – школа під назвою «Бейс –
Йосиф». Приміщення останньої збереглося до нашого часу (їдальня ЗОШ І-ІІ ст.)[10,с.146]
(Додаток М). У місті також існував хедер, тобто приватна початкова школи для хлопчиків, де вчителі (меламеди) отримували платню від
батьків, а не від громади. Багато єврейських дітей навчали приватні вчителі.
Для забезпечення медичного
обслуговування громади в другій половині ХІХ століття в Ржищеві була відкрита
єврейська аптека.
3.2 «Коробковий збір»
«Основою життя
містечка була благодійність, яку здійснювали різноманітні товариства,піклуючись
про нужденних, рятуючи іноді цілі родини»[9]. Так, в 1914 році тут було
створено товариство допомоги бідним та хворим євреям. Єврейська громада Ржищева
формувала так званий «коробковий збір», з якого фінансувалися громадські
потреби, зокрема, благодійні програми (притулки для бідних, сиріт, тощо). На ці
коштиу місті,у 1901 році була переобладнана пожежна сторожа. Забудова
центральної вулиці та Ярмаркової площі була дуже щільною,а будинки –
дерев’яними, і майже щороку виникали пожежі, які приносили великі збитки. (Додаток
Н).Відомо про страшні пожежі: 5 червня 1856 року згоріло 69 єврейських будинків
та лавок, під час пожежі 16 липня 1868 року згоріло 57 будинків. Найбільша
пожежа сталась 19 грудня 1897 року, коли
вогнем було знищено 99 лавок та 17 ларьків, збитки становили 250000 рублів
золотом. Після переобладнання сторожі пожежі стали менш масштабними[15, с.29-30]. Тільки у 1916 році на утримання пожежного товариства із
«коробкового збору» було виділено 1160 рублів[3,ар.7].
Також існувало
єврейське товариство позики та взаємодопомоги.
3.3 Єврейська культурна спадщина Ржищівщини
В кінці ХІХ - поч.
ХХ ст. завдяки єврейській громаді Ржищева місто бурхливо розвивається. У місті
з’являються магазинчики, склади, лавки. Євреї займаються ремеслами, торгівлею,
перевезенням людей та іншим. Процвітало у містечку і культурне життя. У 1912
році міщанином Ернестовим був збудований ілюзіон (кінотеатр) (Додаток О).Згодом
у цьому приміщені почав діяти єврейський самодіяльний театр ( Додаток П). Приміщення цього театру збереглося донині.
Наша земля
виплекала багатьох відомих єврейських письменників, поетів. Серед них:Різберг
Ізраіль-Бер - поет, публіцист, педагог. Народився в Ржищеві в 1858 р. Все життя
захоплювався поезією. Публікував свої твори в різних єврейських періодичних
виданнях. У 1891 в Одесі видав збірку віршів «Америка, Аргентина чи Палестина».
Деякі твори письменника покладені на музику і стали народними піснями [1].
Ламед Шапіро (Леві
Єгошуа) – письменник(Додаток Р).Народився в Ржищеві 10 березня 1878 року. Їздив
по світу, а в 1898 році повернувся в рідне місто івлаштувався вчителем.[17].
Після єврейських
погромів в Ржищеві Л.Шапіро був одним з небагатьох, хто залишився в місті. Проте
дані події вплинули на митця. Враження від пережитого він описав у своїх
творах. Їм притаманний досить похмурий колорит: в них багато крові, вбивств,
зґвалтувань, є навіть опис актів канібалізму.
Все своє життя Л.Шапіро
переїздив з місця на місце. Займався творчістю, друкувався в різних єврейських
виданнях. В Америці 1905 р. в журналі єврейського письменника Й.Х.Бреннера
друкується його перший твір про погроми, вірш «Зелбстшуц» - «Самооборона». В
1909 р. друкується оповідання «Хрест», яке зробило ім'я Л.Шапіро популярним у
всьому єврейському світі, критики одностайно оголосили його майстром прози .
Михайло Юрійович
Шмушкевич – письменник-прозаїк (Додаток С). Народився 11 листопада 1913 року в м.Ржищів.
З перших днів війни
з нацистами митця було призвано до лав армії. За військові заслуги його нагороджено
орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня та багатьма медалями .
Від 1948 року
радянська влада починає цькувати українських і єврейських
літераторів-космополітів, звинувачуючи їх у націоналізмі.19 травня 1949 р.
митець потрапив під підозру за вигаданим звинуваченням в шпигунстві на користь
американської розвідки. Письменник був заарештований і засуджений за ст. 54 - 1
б (зрада Батьківщини) КК УРСР на 25 років ув'язнення у виправно-трудових
таборах особливого режиму [18].
19 березня 1955 р.
за рішенням військової прокуратури СРСР був звільнений як безвинно
репресований.
У творчому доробку
Михайла Шмушкевича чимало романів, оповідань, повістей та кілька збірок
оповідань. Назвемо деякі з них: романи «Солнце не угасает» (1958), «Йду на
сближение» (1974), «Теплая осень» (1977), «Аутодафе на Соборной» (1983),
«Совесть» (1984); повісті «Два Гавроша» (1962), «Испытание» (1964), «Именем
закона», «Солов'їний гай» (1966), «Подвиг генерала» (1977), «Я вас жду» (1980) [12,с. 13].
Ще одне відоме ім'я пов’язане з нашим містом– Шолом
Нохумович Рабинович, відомий під псевдонімомШолом-Алейхем – класик єврейської
літератури
(Додаток Т ).
Майбутній
письменник народився 2 березня 1859 року в м.Переяславі в багатодітній родині
крамаря. Після закінчення навчання в Переяславському училищі в 1876 р. Шолом
давав приватні уроки в Переяславі. Цього ж року молодий вчитель приїхав до
нашого міста. Це трапилося випадково. Купець, який торгував смужками у
Переяславі, запросив Шолома у Ржищів працювати приватним учителем, мотивуючи це
тим, що вчителів у місті не вистачає. [11, с.6]
В автобіографічному
творі «З ярмарку» (1913-1916), який так і залишився незакінченим, Шолом-Алейхем
в одному з розділів розповідає про життя у Ржищеві, про справжні напасті,
життєві випробування, які випали на долю молодого вчителя Шолома Рабиновича.
«Одним словом, Шолом ледве дотягнув до кінця навчального сезону і втік, навіть
не озираючись, з клятого містечка додому, заповівши дітям і внукам своїм не
давати уроків у маленьких містечках.» [11, с.6].Прожив він у Ржищеві лише 9 місяців.
Незважаючи на те,
що життя у письменника в Ржищеві не склалося, міщани про нього пам’ятають. До
150-річчя з дня народження Шолома-Алейхема у 2009 році в Ржищеві, біля входу в
бібліотеку для дорослих, відкрито меморіальну дошку . На ній – портрет
письменника і роки його життя та слова із його «Заповіту»: «Кращим монументом
для мене буде, коли люди будуть читати мої твори…» (Додаток У).
Висновки до розділу 3
Численна ржищівська
єврейська громада була досить заможною, тому вонамала можливість вкладати
доволі значні кошти в розвиток соціально-культурного життя громади і самого
міста.
Значний впливна
ідеологію та духовне життя євреїв справляла не лише синагога, яка слугувала
місцем для молитов, вивчення Тори, проведення громадських зібрань, а й
розміщення в Ржищеві резиденції цадиків, які були взірцем праведної поведінки, джерелом
порад та етично-релігійних настанов у повсякденному житті.
Іудейська громада
надавала велике значенняблагодійним програмам, був створений так званий «коробковий
збір», з коштів якогофінансувалися громадські потреби. Наявність аптеки та
кінотеатру свідчить про те, що культурне життя та медичне обслуговування також займали
вагоме місце в суспільно-культурному житті громади.
РОЗДІЛ 4
РЖИЩІВСЬКІ ЄВРЕЇ В РОКИ БУРЕМНИХ ВИПРОБУВАНЬ
4.1 Єврейська громада в роки революції і громадянської війни
Російська буржуазна
революція 1905 року сколихнула Ржищівщину. Почали розповсюджуватись прокламації
та агітаційні листівки антиурядового змісту російською та єврейською мовами.
Листівки друкували прямо у Ржищеві.За результатами обшуку єврейки Шкуратович М.
знайдено гектограф, що друкував антиурядові листівки «Братья крестьяне»[15, с.36].
Більшість селян,
особливо ті, що мали міцні господарства, підтримували законну владуза
переконаннями або швидше від незламного стереотипу віри в царя як помазаника
Божого.Так, 10 червня 1905 року селянин РжищеваМ. Козленко доставив волосному
уряднику єврея Гешка Косого, який роздавав прокламації перехожим [15, с.36].
Влітку 1905 року
для підтримання порядку у Ржищів булавведена одна рота Миргородського полку. Та
агітатори попрацювали і там. Біля відхожих місць роти знайдено 8 екземплярів
прокламацій «К солдатам»[15, с.36].Того місяця озброєна рота була виведена з
Ржищева для запобігання агітації солдат.
Прокламації та
агітації все ж принесли свої плоди. В серпні – вересні 1905 року серед
єврейської молоді спостерігалися безпорядки, акти непокори владі. 16серпня
молодь влаштувала антиурядову демонстрацію, а потім 200 – 300 чоловік майже
кожну ніч співали революційні пісні, стріляли з револьверів у повітря, спричиняючи
неспокій жителям містечка [15, с.36].
При наближені
чиновника і поліцейського в них кидали каміння. Для того, щоб розігнати гурт
було створено загін з 15 чоловік сільських десятників на допомогу поліції, до
них приєдналося 200 чоловік сільської молоді. В результаті бунт,що
продовжувався з ночі, був розігнаний.
Хоч після подій
1905 року стало і «тихіше», та нова хвиля бунтів прокотилась по Ржищівщині в 1907
та 1908 роках, зумовлена невирішеністю проблем буржуазною революцією 1905 року.
В 1907-1908 роках тут діяла група членів Київської організації анархістів-комуністів.
Вони збирали інформацію для Київського осередку про єврейські маєтки та поселення
для здійснення майбутніх нападів і погромів. Для захисту євреїв від погромів у
Ржищеві було організовано загін самооборони. В склад загону входило кілька
євреїв та українців. В їх розпорядженні була вогнепальна зброя. Але цей загін
проіснував недовго і розпався.
Перша світова війна
болюче вдарила по українському єврейству.
Війна перетягувала значну кількість євреїв із
містечок у великі міста через
відсутність робочих рук після демобілізаційних процесів. Значного удару
по єврейству завдала і варварська політикавлади в усій прифронтовій
південно-західній смузі.
Величезні
страждання принесла громадянська війна українському єврейству, у відношенні до
якогозастосовувалися такі форми організованого насильства, як масові погроми.
Євреїв грабували та вбивали всіворогуючі сторони – радянські більшовики,
білогвардійці, українські війська. Через деякі регіони військовіформування
прокочувалися по декілька разів, що неймовірно збільшувало страждання
єврейськогонаселення. Кожна із воюючих сторін вбачала своїх ворогів в євреях, які
підтримували іншу сторону. Так,білогвардійці вважали євреїв виключно
більшовиками через національний склад верхівки партіїбільшовиків. Більшовики
дивилися на єврея як на представника пануючого класу – буржуазії та купецтва.
Місцеві отамани
грабували євреїв через їх віросповідання. Різні побори, грабежі і визиск стали
в ці рокисвого роду нормою життя багатьох містечок і міст.
Жахливі події
жовтневого перевороту і громадянської війни не оминули і нашого містечка.
Місцеві євреї неодноразово піддавалися погромам і грабункам з боку денікінців,
білогвардійців, більшовиків, петлюрівців та місцевих отаманів. Найбільш
жорстокий із них містечко пережило у квітні 1919 року від набігу загонів
отамана Зеленого (Данила Терпила). Тоді він пограбував місто, здерши з євреїв
500 рублів контрибуції. За цей погром загинуло 20 євреїв, десятки було поранено
і покалічено.В результаті діяльності різних
дрібних угрупувань, в тому числі і
місцевих, які періодично діяли в Ржищеві в зимовий період 1919-1920рр.,
загинули 25 осіб єврейської національності [1].
Погроми, що мали
місце під час польського вторгнення, перевищували попередні, як у жорстокості,
так і в кількості жертв. На початку квітня поляки увійшли до Ржищева. Місцеві
євреї прожили два тижні в очікуванні смерті.Вона могла бути в будь-яку хвилину. Найстрашнішим
був день 14 травня. У цей день загинуло 14
євреїв. Всього за час польської окупації
загинуло 35 осіб і потерпіло 82.
Крім того, близько 200 чоловік померли від напруги,грабунків, насилля. Після цього значна їх частина розбіглася по
інших містечках. Зокрема, 150 єврейських сімей виїхало до Богуслава[1]. Втім,
частина населення створила загони самооборони для власного захисту(Додаток Ф). До
них входили робітники, торговці, представники інтелігенції. Такі загони
існували і після закінчення війни. У 1921 році радянські органи роззброїли їх.
4.2 Трагічна доля нацистської окупації
У 1920-30 роки
юдейське релігійне життя зазнало жорстоких утисків від влади, були закриті
синагога та молитовні будинки. Чимало євреїв зазнало страшних сталінських
репресій, багато переїхало у великі міста. Під час Другої світової війни
частина була призвана в армію, деякі евакуювалися, але значна кількість
залишилася у місті.
Ржищівські євреї не
уникли трагічної долі нацистської окупації. Назавжди закарбувався в пам’яті
місцевих жителів страшний і кривавий квітень 1943 року. Тоді у Крутому Вивозі
(околиця Ржищева) фашистами було
розстріляно 1,5 тис. мирних жителів, серед яких близько 200 євреїв[1.] (Додаток
Х).
Ліна Костенко
пізніше так напише про цю трагедію:
Тут Юрко і чорноока Хана,
Всі твої товариші малі.
Тут земля, а в ній
глибока рана.
Не торкайтесь –
боляче землі![13,с.15-16]
Всього ж за роки
нацистської окупації у місті було розстріляно більше 500 євреїв.
Значна кількість
єврейського населення покинула місто після Другої світової війни, а до 70-х
років ХХ ст. євреїв майже не залишилося. Нині вони складають невеличку частину
місцевого населення.
Висновки до розділу4
В часи російської
буржуазної революції масові агітації та антиурядові листівкипринесли свої плоди
серед єврейської молоді, які влаштовували масові безпорядки та акти непокори
владі, спричиняючи неспокій жителів містечка.
Ці часи були надто
важкими для євреїв. По країні пройшла хвиля погромів, в повітрі зависла
напруга. Євреїв грабували та вбивали всі воюючі сторони громадянської війни.
Різні побори,
грабежі і визиски, а також жорстокі утиски релігійного життя стали причиною
міграції євреїв до різних міст та закордон. А та, незначна кількість єврейських
сімей, що залишилася, зазнала трагічної долі під час нацистської окупації.
Євреї були розстріляні фашистами разом з місцевими мешканцями. Таким чином, вже
до 70 років ХХ ст. таких, що ідентифікували себе євреями, в нашому місті майже
не залишилось.
ВИСНОВКИ
Історично склалося так, що український і єврейський народи мають досить давню спільну історичну
спадщину. Подекуди складну і, навіть, трагічну. За часів радянської влади на
дослідження історичного минулого у взаєминах двох народів, по суті, було
накладено табу. Історичні факти, події, їх наслідки подавались однобоко – з
партійної точки зору та політичної доцільності. Упродовж десятиліть десятки,
сотні тисяч євреїв і українців були
позбавлені можливості не те що публічно згадувати про своїх предків, а й
вшановувати їх пам’ять. На жаль, але так було.
Зміни відбулися на початку 90 - х років минулого
століття. З проголошенням незалежності України виникла потреба повноцінного та
багатостороннього співробітництва між двома народами, що було зумовлено низкою
чинників, серед яких, зокрема, варто виділити давні традиції культурних та
економічних відносин. Для подолання певної усталеної упередженості
та стереотипів минулого вагомого значення набуло відновлення спільної історичної
пам’яті українського та єврейського народів.
На Ржищівщині євреї з’явилися після закінчення
Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657
років, проте масове їх розселення в місті було зумовлене трьома поділами Польщі.
На початку ХХ ст. єврейство складало 40% від загальної кількості населення
Ржищева. Причиною заснування саме ржищівської єврейської громади стало,
зокрема, те, що місто після указу Катерини ІІ від 21 грудня 1791 року ввійшло в
так звану «смугу осілості», де юдеї могли жити без перешкод.
Проживання євреїв в Ржищеві супроводжувалося високим
ступенем їхньої замкнутості та ізоляції кагалу, що контролював широкий спектр
соціально-економічних відносин в місті. Проте періодично виникали суперечності
як між самими євреями, так і в їхніх відносинах з іншим населенням, зумовлені
конкуренцією, зіткненням політичних інтересів та недотриманням євреями
громадського порядку.
Вигідне географічне положення міста, багатство земель та
природні ресурси давали його жителям
широкі можливості для розвитку економіки. Значна частина всієї промисловості
Ржищівщини була зосереджена в руках
єврейської громади. Власниками абсолютної більшості об’єктів промисловості:
майстерень, фабрик, заводів,до жовтня 1917 року, були саме євреї. Основні
елементи економічної зайнятості євреїв – ремесло та торгівля.
Вплив єврейської культури наділив своєрідністю ржищівські
товари, тим самим зробивши їх впізнаваними в різних торгівельних пунктах
Київської губернії. Зараз частина з них знаходиться в музеях та палацах
України.
Ржищів став для євреїв містом великого духовного
значення. Тут знаходилася синагога, резиденція цадиків, праведна поведінка яких
була взірцем для іудеїв, 10 молитовних шкіл.
Існування євреїв в Ржищеві позитивно вплинуло на розвиток
самого міста. А сама культура торгівлі вплинула на традиційні тепер для Ржищева
«базарні» дні – середа, п’ятниця та неділя. Численні ржищівські євреї були
досить заможними, тому вони мали можливість вкладати доволі значні кошти в
розвиток соціально-культурного життя громади і самого міста.
Ім’я багатьох відомих єврейських поетів та письменників
пов’язані з Ржищевом. Серед них Різберг Ізраіль-Бер, Ламед Шапіро, Михайло
Шмушкевич, Шолом Алейхем.
Початок ХХ ст. став для євреїв часом неспокою та буремних
випробувань. Не оминуло це і єврейську громаду Ржищева. Для відпору насиллю
організовувалися загони самооборони, що свідчило про небажання євреїв
коритися урядовим вимогам та збіжність інтересів євреїв з українцями, які також
брали участь в цих загонах. Численні погроми, визиски, грабежі та розбої в
Ржищеві ворогуючих сторін громадянської війни 1917-1921 рр. були спрямовані
проти євреїв і призвели до знищення та міграції значної кількості цього народу.
Ржищівські євреї не уникли трагічної долі нацистської окупації. Лише в
квітні 1943 рокуфашистами було розстріляно близько 200 євреїв. Загалом
за 1941 – 1943 роки в місті загинуло близько 500 осіб єврейської
національності.
Після подій першої половини ХХ ст. в Ржищеві майже не залишилось тих, які
ідентифікували себе євреями. Зараз єврейське населення складає незначну частину
всіх ржищівчан. А про минулу славу єврейської громади нагадують музейні
експонати, старі фотографії та спогади старожилів міста.
Список використаних джерел і літератури
1.Vitaliy.
Rzhyshchev. Shtetls Kiev region [Електронний ресурс] //
History of Jewish Communities in Ukraine. Posted on Oct 31, 2016. Режим
доступу: http://jewua.org/rzhyshchev/
2.Бабенко Л. М.
Єврейська громада Ржищева / Міська громадська газета «Ржищів» № 4 (929) від
02.02.2018 р. – с.3
3.Державний архів
Київської області. Ф.-1,Оп.93, спр. 17.
4.Державний архів
Київської області. Ф.-1,Оп.242, спр. 194.
5.Державний архів Київської області.Ф.-1,Оп.295,
спр.76911 А.
6. Державний архів
Київської області. Ф.-1,Оп.295, спр. 79661.
7. Державний архів
Київської області. Ф.-1,Оп.351, спр. 578.
8. Державний архів
Київської області. Ф.-1260, Оп.3, спр. 109.
9. Кальницький М.
Єврейська благодійсність. [Електронний ресурс] // Єврейська енциклопедія:
Розділ ІІ. У складі двох імперій (кінець ХVІІІст. Початок ХХ ст.) Режим
доступу: http://holocaust ukraine.net/ru/razdel_ii.htm
10. Кальницький М.
Про єврейську громаду Ржищева. /Авторський колектив: Сергійчук Л.В., Гудзій
О.В.та ін . // Нариси з історії Ржищева. – Ржищів, 2013. 148с.
11.Катрюк Г.Мир
тобі, Шолом Алейхеме Ржищева / Газета еврейської ради України «Єврейські вісті»
№3 (410) від 02.03.2009р. – с.6
12.Корольова Л.
Шмушкевич Михайло Юрійович /КЗ КОР «РАКМ» //Буклет._Ржищів,2013.
13. КостенкоЛ.В.
Проміння землі / Ліна Костенко.- К.:
Молодь,1957.-с.15-16
14.Предаченко О.Л.
Легенди ржищівські та справи стародавні /
Олег Предаченко.- К.: Прес- КІТ,2012.- 175с.
15.Умрихін В.
Історія Ржищівщини( з найдавніших часів до наших днів) / В.В Умрихін.-
Кагарлик,1995. -74с.
16.Харсун О.
Єврейське населення міст Черкащини у 60- 90-хроках ХVІІІ століття:
соціально-демографічний аспект. /Авторський колектив: Степанова Т. та ін . // Місце Поросся в історії України ( ІХ-
ХVІІст.) -Корсунь Шевченківський, 2007. – 90с.
17.ШапіроЛамед /
Wiki30.com [електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.wiki30.com/wa?s=Lamed_Shapiro
18. Шмушкевич
М.Письменники України жертви сталінських репресій. З порога смерті…[Електронний
ресурс] / Мистецька сторінка. Режим доступу:
https://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=340
Немає коментарів:
Дописати коментар